Для того щоб отримати багатий урожай фруктів, треба добре попрацювати: старанно копати, постійно доглядати рослини, полоти, удобрювати і поливати їх. Господар плодового саду з деякою поблажливістю дивиться на красиві, порослі дерном та зеленими чагарниками декоративні сади, які не дають урожаю плодів. Якщо він визнає право за деякими декоративними рослинами займати місце в плодовому саду, то тільки за квітами.
Ще древні гідно оцінили красу квітів, які існують з давніх-давен: хризантема цвіла вже майже дві тисячі років тому в китайських садах. У середні віки німецький селянин вирощував троянду та білу лілію (спочатку лише як лікарські рослини), травневі конвалії, первоцвіт, маргаритки, наперстянки. Потім з півдня та південного сходу Європи поширилися багато видів рослин, серед них півники, жовтофіоль, матіола, лілія цибулинконосна, календула. Після відкриття Америки, наприкінці XV століття, в садах селян і городян нашої батьківщини прижилися жоржина, фуксія і величезне господарське значення, що набуло сьогодні, як олійна і кормова рослина соняшник. Пізніше на наших грядках з’явився високий флокс.
Окрім квітів на присадибних ділянках ростуть різні чагарники та дерева. Здавна бузину вирощують як лікарську рослину. Терен і глід служать живоплотом садової ділянки. Самшит, колюча пальма, калина, бірючина, тис і ялівець і улюблений всіми бузок висаджувалися спочатку лише в невеликій кількості, оскільки земля, насилу оброблена, була зайнята необхідними для підтримки життя культурами. Перші сади, розбиті ще в доісторичні часи, напевно, були позбавлені певної форми, але згодом стали видно переваги групової та рядової посадки та посіву. Спосіб розбиття плодового саду з його прямими доріжками та прямокутно розташованими грядками зберігся і до теперішнього часу. Принципу продуманого раціонального використання кожного квадратного метра — геометричному — протистоїть оформлення саду як куточок живої природи з її рельєфом, що поросло рослинністю, можливо, і дещо хаотично. З часом подібне сприйняття все частіше почало знаходити відображення у плануванні наших садів. Зараз на тій самій ділянці можна побачити елементи обох напрямків.
Шлях від саду, що несе лише практичну функцію, до сьогоднішнього з його газонами, декоративними кущами та квітучими деревами був довгим. Два століття тому Християн С. Л. Хіршфельд писав у передмові до своєї чудової книги «Теорія садового мистецтва»: «Розбивка саду безсумнівно належить до найприємніших занять, які може собі вибрати щаслива людина». І далі: «Навесні мало садів розквітає в тій країні, народ якої постійно знаходиться «під рушницею», шукає хвилювань і тривог, більше задоволення знаходить в агресивних діях, ніж у захисті та творенні». Сьогодні сади стали невід’ємною частиною наших міст, передмість та сіл. Зелена ділянка у місті – це куточок живої природи. Разом із відкритими насадженнями такі сади утворюють зелені зони у житлових районах.
Садівник-аматор любовно доглядає своїх вихованців. Дерева можуть нагадати йому про ліс, дернина замінити луг. На ділянці з кам’янистим ґрунтом він навіть відводить місце високогірним рослинам. Набагато менше уваги приділяється великим та малим мешканцям, які населяють сад. Садівники скаржаться на пожирачів капусти — кроликів. Про таємні нічні, проте, дуже корисні візити їжака багато років нічого не підозрюють, поки при очищенні старого хмизу не натраплять випадково на цього гостя. Влітку, у сонячні дні в кам’янистій частині саду з’являються моторні городні ящірки; волога прохолода криниця з водою привабить жаб і жерлянок, а з тінистих слизьких куточків виповзають сірі земляні кроти і починають рити свої, настільки корисні для ґрунту численні ходи. На ділянці, де кожен куточок прискіпливо вичищений до останнього млявого листочка і гниючої гілочки, де прокладені доріжки між обгородженими грядками, всі ці істоти, на жаль, позбавлені можливості жити, і сад на очах чахне, тому що всі ці мешканці потрібні йому.
Птахів у зимовий час підгодовують. Але умови їхнього гніздування все ще залишають бажати кращого. Велику користь принесе той, хто подбає про пернатих мешканців свого саду. Добре, якщо на деревах вашої ділянки ще провесною оселяться пара синиць, малиновка, кропив’янка. Хімічні препарати для боротьби зі шкідниками потрібно використовувати з великою обережністю, точно дотримуючись усіх розпоряджень щодо їх застосування, адже через них можуть загинути пернаті. У виставі деяких людей ідеальний сад — акуратно розташовані доріжки, засаджені квіткові грядки, абсолютна чистота. Але такий погляд нам здається поверховим. Такий сад не може замінити нам чудового різноманіття природи. Лише тоді, коли наш сад буде складовою навколишнього світу з усіма його непомітними, прихованими і, здавалося б, незначними явищами, ми досягнемо оптимальних результатів.
Сад гарний у будь-яку пору року: взимку все навколо покривається сліпучим білим сніговим покривалом, і він, як за помахом чарівної палички, стає казково прекрасним; провесною, коли садові роботи тільки починаються. Травень приносить удосталь перші очікувані з нетерпінням квіти та ранні овочі. А влітку садівник ні-ні та й погляне на небо — чи не затінюється воно темними грозовими хмарами, які очікуються з нетерпінням і бажані, то викликають почуття досади. У серпні на гілках висять зелені яблука, а рано-вранці або в пізній вечірній час дихання осені вже відчувається в саду. Різким ударом грому остання літня гроза сповіщає нарешті про настання осені; високі гілки чагарників одягаються першими туманно-вологмим фарбами її. У листопаді сирий холодний вітер зриває з дерев і чагарників різнокольорове листя, що залишилося. З заморозками закінчуються необхідні роботи, зрізається остання троянда для вази, а в темряві садової землі набухають цибулини квітів готують вже нову весну.
Автор: Gardener